я вижу небо в облаке белесом
И в ослепительной до боли бахроме-
И кажутся нелепыми вопросы,
О том,как долго быть еще зиме.
В нетронутом подошвами сугробе
Смешно барахтается рыжий спаниель,
Под ним,как будто в ласковой утробе,
Сокрыта будущего лета колыбель.
И,вопреки движению рассудка
я ненароком,вдруг,в молитве попрошу
Продлить на миг ту,что торопим жутко,
Хотя,быть может,против многих погрешу..
Комментарий автора: сам я холода не очень люблю,человек больше южного склада,но бывают моменты,когда действительно хочется "остановить мгновение"-так красив зимний пейзаж,вспоминаешь о том,что все времена года благословенны,главное-заметить это.Ялтинцы,к примеру,снегом не избалованы вовсе-чуть выпадет-у них просто праздник праздничный:) хвала Творцу-Художнику и Творению Его..
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
